Місто, в якому хоче побувати, напевне, половина населення нашої планети, було і моєю давньою мрією. Мрією, яка здійснилася. Розкажу вам трохи про Париж, про мій Париж.

До того як мені пощастило побувати в Парижі, здавалося, я знала про нього практично все. Дуже багато було мною перечитано, переглянуто і навіть написано, тому я їхала до цього міста вже з почуттям любові.

У школі я вчила французьку, яка мені спочатку дуже не подобалась і не давалась. А потім одного дня з цією мовою в мене усе склалося. І хоча зараз уже багато забулось, і я її, на жаль, ніяк в житті не використовую, Франція в мені якось лишилася з дитинства, і бажання колись відвідати Париж теж. Так, ніби давно-давно підсвідомо я готувалася до цієї подорожі, і от нарешті це трапилося.

Я переконана, що Париж у кожного свій (як і будь-яке інше місто у світі), тому писати, куди варто сходити чи що варто побачити, не буду. Особисто я шість днів просто його вивчала, щоб потім завжди мати при собі красиву картинку, яка сформувалася в моїй голові з найрізноманітніших місць, кольорів і запахів.

Перше враження – вид вечірнього міста з ілюмінатора літака. Це надзвичайне видовище, тому що все місто усіяне золотими вогниками. У момент, коли дивишся на таку красу згори, давня і відома фраза Хемінгуея «Париж – це свято, яке завжди з тобою» стає найреальнішою реальністю.

Друге – саме місто. Гуляючи Парижем, важко не помітити, що місто виконане в одному стилі.  Будинки бежевого, коричневого і пісочного відтінків часто із сірим дахом і яскравими вкрапленнями у вигляді ресторанчиків і магазинів – просто всюди. Трапляються і вузькі затишні вулички, і широкі масштабні площі, але в будь-якому разі усі будівлі дуже гармонійні і вражаючі. Тому найкраще, що можна робити в місті – це ходити і ходити. Ми щодня проходили близько 30 км, і нам усе одно було мало.

Третє враження – сади і сквери. Заслуговують окремої уваги. Садів і скверів у Парижі багато. Вони тихі і дуже комфортні, там можна запросто провести півдня і лишитися щасливим. Зелені стільчики навколо фонтану – це амур тужур. Сад Тюїльрі, Люксембурзький (його часто згадував  Хемінгуей), сад Пале-Рояль, а також сквери біля Нотр-Даму і вежі Сен-Жак, ви прекрасні, знайте про це.

Четверте – двері. Тут скажу лише, що вони в Парижі – як витвір мистецтва, хотілося сфотографувати їх усі й зібрати свою міні-колекцію зі світлин-дверей.

П`яте  – пікніки і не тільки. Практично скрізь, де є в Парижі трава, можна сидіти і навіть дрімати, тому часто на неї падають прямо в одязі (без усіляких там килимків і пледів), прямо з ноутбуком, на якому щось треба терміново надрукувати, прямо з обідом. Відпочивати так можна, скільки тобі захочеться, і ніхто тобі нічого не скаже, бо кожен зайнятий своїми справами.

Шосте враження – пекарні та ресторанчики з терасами. Так, після Парижа я теж почала належати до категорії людей, які вважають, що там найсмачніші круасани. Думаю, це чудовий ритуал – заходити щоранку в boulangerie за свіжою випічкою, кавою і найрадіснішим у світі «Bonjour». Ресторани з терасами назавжди підкорили моє серце: столики на відстані 10 см один від одного, шумні компанії, які емоційно обговорюють щось дуже важливе і неважливе, великі смачні порції, вода, яку приносять просто так, жива музика ввечері. Ресторан Chouchou, ми пам`ятаємо про тебе!

Сьоме – Лувр і Діснейленд. Ці два абсолютно різні за наповненням місця я об`єднала в одне враження, тому що вони – масштабні, дивовижні і точно не на один раз у житті. Не обійти ці території за день, не оцінити цю всю красу за 5, 7 чи 10 годин, не помістити в себе за мить весь цей світ. Вразило, що там і там були люди абсолютно різного віку (молоді споглядали «Джоконду», старенькі каталися на атракціонах), різних можливостей (і в Луврі, і в Діснейленді можна було зустріти людей на інвалідних візках), різних національностей (тут і так усе зрозуміло). C`est super!

Восьме – квартира. Перші три дні ми жили в студії (потім у готелі), якої я, мабуть, ще ніколи не бачила: вона було надзвичайно маленька і надзвичайно містка. На невеличкій площі було все (!), навіть тостер, кавова і пральна машини. Ми жили в тихому дворику в центрі міста на першому поверсі, і щоранку можна було чути, як хтось розмовляє, витрушує з балкона килимок чи щось готує. На три дні стати парижанами – не так і погано, скажу я вам.

Дев`яте – метро. Поїздити на паризькому метро у нас теж була нагода – з аеропорту, Діснейленду та готелю (жили там в останні дні). Метро в місті заплутане, тому що має багато ліній (я дуже рада, що в Києві їх тільки три!) і сполучається з мережею приміських електричок RER (власне на електричці ти їдеш, наприклад, з аеропорту чи в Діснейленд). На кожній станції є довідкова служба, до якої можна звернутися, якщо заплутався з картою (англійською мовою теж надають інформацію), чи розміняти кошти. Автомати, в яких купуєш квитки, часто приймають лише монети (про це теж варто знати, особливо якщо ви їдете з аеропорту), але поруч є й автомати-обмінники (у тому ж аеропорту), якщо ви приїхали лише з купюрами. Звісно, за квиток можна розрахуватися і карткою. Розібратися самостійно неважко+завжди можна в когось запитати=)

Десяте враження – Ейфелева вежа. Так, саме вона. Так, і вдень, і вночі. Може, вона і здається чимось дуже туристичним і надто популярним, але точно не тоді, коли ти в Парижі вперше і бачиш її вперше. Саме там для найбільшого щастя у світі потрібні лише вино, сир, багет і килимок (можна без=), на якому ти лежиш на Марсовому полі і чекаєш, поки стемніє – і вежа, яку всі так люблять і не люблять, загориться, а потім раптово прямо на твоїх (і ще тисячі) очах замерехтить.

Цікаво, що перед поїздкою я постійно натрапляла на атмосферні фото Ейфелевої вежі у вікні потяга метро, і все думала, як би її побачити в такому ракурсі. У Парижі, де кожен куточок – джерело естетичної насолоди, я одразу забула про це бажання. А в останній день, коли ми вже їхали в аеропорт і сіли на найближчу станцію, помітили, що потяг проїжджає міст зовні, і через декілька секунд у вікні з`явилася нічна яскрава вежа (як на замовлення!).

Таке магічне прощання з містом, думаю, стало остаточним доказом взаємної любові, доказом, що все у нас з Парижем добре, дуже добре=)