Якщо вам дуже хочеться справжньої зими, такої, знаєте, щоб сніг, щоб красиво, щоб весело і щоб не так, як за вікном уже багато днів, їдьте в Карпати. Там біло, там ялинки і там гори.

Усі дуже полюбляють взимку, коли вже немає сил терпіти пуховики й шапки, летіти в теплі краї — до сонця і моря (і я не проти іноді, чесно кажучи, — таке собі перезавантаження й детокс від сірих днів), але, коли потрапляєш до Карпат, ти насолоджуєшся цією порою року, ти буквально приймаєш її і радієш тому, що зараз ти тут, там, де повноцінна зима.

Катання на лижах — це той окремий і особливий світ, у якому ти починаєш любити зиму, навіть якщо раніше такої любові в тобі не було. А все тому, що стаєш частиною цього світу і вже не уявляєш свого життя без гір і приємних незабутніх відчуттів.

В одній із серії “Друзів” Рейчел описала катання на лижах як shoop, shoop, shoop, і от я цілком з нею згодна, саме такий звук ти чуєш, коли спускаєшся білосніжними схилами.

Тиждень тому я провела вихідні у Славському (Львівська область), де, можливо, усе не таке сучасне, як на європейських курортах, але природа дивовижна, і є можливість кататися не лише трасами, а й лісом. Потяг прибуває в саме Славське, тож не потрібно витрачати час на довгі переїзди.

Уже за пару годин ти стоїш на вершині (г. Тростян), розглядаєш людей, милі колиби з усякою всячиною, посміхаєшся, вдихаєш на повні груди морозне повітря, одягаєш маску і розпочинаєш свою лижну подорож.

P. S. Попереду ще цілий зимовий місяць, який завжди проживається непросто. Я думаю, що лютий чудовий, але і мені дається він важко. Тому дуже і дуже треба зібрати невеликий рюкзак і втекти на кілька днів у Карпати, щоб цей останній місяць зими був не про сірість, туман і втому, а про сніг, гори, лижі і любов, звісно ж.