Взяти квитки на вересень – це як продовжити собі літо. Ніби вже й закінчився серпень, ніби вже й побільшало проектів/завдань/роботи, ніби вже й коротші дні і холодніші ночі, але все одно передчуття поїздки і вражень, а ще відчуття канікул, відчуття, що все тільки починається – усе це з тобою і в тобі. Так у нас і вийшло з Віднем.

У Відні ми провели лише вихідні, але побачити встигли багато, бо дуже хотілося пропустити через себе це місто. До речі, одного дня нам так і не вистачило, тому що, незважаючи на всю свою компактність, у ньому є де походити, ну а для любителів музеїв і мистецтва воно – справжній рай.

Відень красивий, камерний, імператорський і ще дуже зрозумілий.

Аеропорт Швехат знаходиться недалеко від самого міста. Дістатися до центру можна двома найпопулярнішими способами: електричкою CAT (City Airport Train, що домчить вас за 16 хвилин за 12 євро (позначається зеленим кольором) і електричкою ÖBB (Австрійська залізна дорога,  домчить вас за хвилин 20 за 4,20 євро (має червоний колір). Ну, різницю в транспорті ми не дуже збагнули, в потязі ÖBB зручно і комфортно, місцеві активно користуються саме ним, але, звісно ж, вибір тільки за вами =) Квиток можна придбати і в касі, і в автоматі. До речі, він покриває і вартість поїздки на метро, тобто купуєте його в аеропорту і їдете, куди вам потрібно.

З погодою нам пощастило, два дні було сонячно й тепло, тому гуляти можна було з самого ранку і до самого вечора, що ми й робили =)

Практично всі основні палаци-музеї розташовані в центрі, свій тур можна розпочати з музейного кварталу, де знаходиться славнозвісний MUMOK (Музей сучасного мистецтва), пройти між величними Музеями природознавства та історії мистецтв, далі прогулятися площею біля Музею папірусу, побачити Музей Сісі в межах резиденції Хофбург і дійти до відомої Альбертіни. Але не забувати звертати у вулички й спостерігати за життям місцевих – також must, там якраз найцікавіше.

Штефанплатц – центральна площа Відня, де на вас чекають собор святого Стефана, маса туристів (українсько- та російськомовних зокрема) і різна вулична їжа. На вежу собору є можливість піднятися, вид на місто з неї чудовий, але, на жаль, ти виходиш не на відкритий майданчик, тому всі пейзажі тільки з вікна.

Популярні віденські сосиски й морозиво теж варто скуштувати саме на цій площі (сідаєш собі, де знайдеш місце, і спостерігаєш за людьми), але потрібно буде постояти в черзі – такі собі наслідки подорожі на вікенд =) Також будьте готовими до того, що більшість супермаркетів, магазинів і навіть кафе у Відні вихідними не працюють (особливо вранці й особливо в неділю).

Якщо мова вже зайшла про їжу, то не зайвим буде сказати, що австрійські страви досить смачні. Шніцель скуштуйте обов`язково, «Захер» і штрудель теж.

Звісно, є відомі кондитерські й ресторани, які радять відвідати, бо тільки там і тільки там ці страви готують за певними рецептами й тому вони найкращі, але ми цим не заморочувалися, та й у чергах знову ж таки не хотіли стояти (хоча все up to you). Нам скрізь було супер, тому писати, куди не варто ходити, теж не буду.

До палаців Бельведер і Шенбрунн добиратися дуже швидко і просто. До Бельведеру ми дійшли пішки першого ж дня, але всередину не потрапили (музей працював до 18).

Загалом ми не особливо планували відвідувати музеї, маючи на місто лише вихідні, але не глянути на полотна Клімта не могли. Тому в неділю вранці ми сходили в сади Шенбрунна – територія й палац розкішні (групи туристів усіх можливих національностей, які фотографують кожен клаптик парку, і місцеві бігуни, що навіть не звертають уваги на весь цей натовп і метушню – класне видовище), а після обіду поїхали до Бельведеру, щоб нарешті полюбуватися картинами.

Я найбільше зависла біля «Поцілунку», хоча в музеї є й інші роботи художника. Часто ми захоплюємося шедеврами через те, що хтось визнав їх шедеврами, але цю картину люблю дуже, все в ній геніально й символічно, як на мене. Крім Клімта, в Бельведері можна побачити й роботи Ренуара, Ван Гога, Мунка, Мане і Моне, але їхніх полотен там небагато.

За іншими шедеврами варто йти в Альбертіну, часу на яку нам не вистачило. Але добре, що в місті лишаються такі куточки, за якими хочеться повернутися, тому наступного разу надолужимо =)

Зрозуміла, що все-таки на місто треба виділяти дні три-чотири, тому що все дуже активно й немає цієї легкої буденності та розслабленості, яка так потрібна на відпочинку. Наразі багато туристів переходять на slow travel (подорожі без поспіху та суєти). Поки що не впевнена, що ця філософія – 100%-во моя філософія, але провести день у такому режимі під час мандрівки, мабуть, таки можна. We`ll see =)

P.S. Один з моментів у Відні, що запав у душу, – це можливість дивитися виставу, що проходить у Віденській опері, у прямому ефірі біля самої опери. Тобто ті, хто не потрапив до театру, займають місця біля екрану на вулиці й у такий спосіб теж насолоджуються спектаклем. Коли ми зупинилися біля глядачів, якраз ішов балет «Сильвія». Думаю, це така крута ініціатива, може б, і нам так зробити? =)