Якщо ви хочете побачити Paradise on Earth, вам точно потрібно колись побувати в Таїланді. Це моя перша далека країна, і порівнювати її з іншою південно-східною Азією я не можу, звісно. Та першу свою любов ми теж ні з чим не порівнюємо, а вона все одно лишається для нас особливою, хіба не так? Тому хай я колись відвідаю багато райських куточків нашої неймовірної планети, але Таїланд буде для мене першим красивим відкриттям на цьому довгому шляху.

Крабі

Свою подорож ми планували заздалегідь і самостійно продумали весь маршрут, аби за можливості побувати і на материку, і на островах. Бронювали житло теж зарані, хоча була в нас шалена думка шукати його на місці. Зрештою, ми були дуже раді, що вирішили всі питання перед мандрівкою, тому що пересуватися в Таїланді за такої спеки, чесно кажучи, не дуже.

Поки ми потрапили до Крабі, то пережили 4 аеропорти, 3 зльоти, 3 посадки і ще годину на таксі. Звичайно, це непросто, але воно було того варте. Пам’ятаю, як ми лишили речі в готелі й одразу пішли на пошуки їжі. Перші наші страви – супи том ям і том кха (останній – на косовому молоці). Перша ложка, ммм – і все, ти закоханий в Азію. Ох, ці спеції!

Крабі – це місце, куди б я точно прилетіла ще раз і сиділа б там тижні два: комфортне житло, дешеві ціни, смачна їжа, затишні night-маркети, мальовничі заходи сонця. Ми жили біля пляжу Ао Нанг, але туристи зазвичай там рідко засмагають і купаються, тому завжди можна пройтися до Pai Plong Beach через Monkey Trail або скористатися Longtail Boat (характерним тайським човном) і дістатися Railay Beach, щоб провести там увесь день (сам пляж і вода просто чудові).

Орендувати скутер в Таїланді – це прекрасна ідея (для цього треба мати лише міжнародні права, які зробити неважко й недорого). Завдяки скутеру й хорошим людям ми побачили храм «Печера Тигра» та піднялися до Золотого Будди – нас чекали 1237 сходинок, мавпочки, красиві пейзажі і сам Будда, звичайно – а потім ще й полюбувалися Крабі-тауном.

Night-маркети – особливість Таїланду, за якою я дуже сумую. Це вечірні ринки, на яких можна знайти все на світі, а головне – поїсти. Пад тай з морепродуктами, будь ласка=)

З екскурсій ми обрали Hong Island, яка включала 3 острови та лагуну з водою дивовижного зеленого кольору. Хотілося просто пищати від подиву й задоволення.

Також саме з Крабі розпочалися наші численні масажні сеанси=) Oil Thai Massage – суперваріант на ранок, обід чи пізній вечір перед сном. Масажні салони в Таїланді ви зустрінете на кожному кроці, ми йшли туди, де було багато людей. Секрет хорошого місця чи послуг діє у всьому світі.

Пхі-Пхі

Острів Пхі-Пхі-Дон став нашою другою зупинкою в подорожі. Для інформації – він теж є частиною провінції Крабі.

Я думаю, тут усі молоді. Навіть якщо тобі 80, на Пхі-Пхі-Доні ти молодий і тілом, і душею. Цікаво, що цей острів страждав від великої кількості цунамі (якщо пороздивлятися карту, формою він нагадує легені), та все одно зберіг у собі всю красу, всю безпосередність, всю свободу, всю жагу до життя, яка тільки може бути. Можливо, якось пов’язані між собою ці цунамі й це бажання жити щодня як востаннє, яке виникає на острові. А може, ці легені, які не виходять у мене з голови, дозволяють йому дихати вільно й легко, незважаючи ні на що.

Усе, що я раджу, – розслабитися й насолоджуватися розкішними пляжами, краєвидами, їжею та безкінечними вечірками. Саме тут варто робити все, що хочеться, і танцювати так, наче ніхто на тебе не дивиться.

Звісно, після перегляду фільму «Пляж» (у якому більше за Ді Капріо я люблю тільки Кане) не відвідати Maya Bay, де знімали легендарну стрічку, ми не могли. На сам пляж ми не потрапили, тому що зараз він закритий для туристів і повністю відновлюється, але побачити його й поплавати біля нього цілком реально. Рибок видно навіть із човна, але найкраще скористатися маскою, щоб ближче познайомитися з глибинами Андаманського моря.

Пхукет

На цей острів, який також іноді називають півостровом через сполучення з материком у вигляді мостів, ми покладали великі надії, але, чесно, спочатку він нам узагалі не сподобався (вибач, Пхукет).

Усе орієнтовано на російськомовного туриста: тайці звертаються до тебе російською, навіть якщо ти продовжуєш розмовляти англійською; на night-маркетах співають «Миллион алых роз» і чомусь Віктора Цоя; також часто таке відчуття, ніби ти десь не в Таїланді. Я не проти російсько- чи українськомовних туристів узагалі, але досі не можу зрозуміти ставлення й поведінки багатьох із них. І ще, як людина може хотіти подорожувати, але навіть не спробувати вивчити Elementary English. Ну таке.

З часом ми звикли до Пхукета, полюбили його й почали відкривати для себе чарівні місця: і пляжі (наші фаворити – далекі Bang Tao Beach і Banana Beach), і храми, і вулички, і view points, і навіть ТЦ Jung Ceylon (Jung Ceylon – одна зі старих назв острова). І, якби можна було знову повторити мандрівку прямо зараз, зелений Пхукет зі списку я б ніколи не викреслила. Там теж рай, просто інший.

James Bond Island – екскурсія, яка нам запам`ятається назавжди, тому що автобус, який мав везти нас уже додому, поїхав без нас. Було смішно і несмішно=) Сам острів і скеля дуже круті, хоча так мало часу дають на огляд місця – мінус усіх екскурсій, але, на жаль, самостійно до James Bond Island дістатися неможливо (як і до багатьох інших маленьких островів, тому що вони розташовані на території Національного парку).

Але за Similan Islands я вдячна безмежно, тому що ці острови – це мрія. Зроблю невеличку ремарку: на більшість відомих маленьких островів в Андаманському морі шляхом екскурсій можна потрапити з різних місць/курортів/провінцій, справа в тому, що з деяких просто це робити швидше. Але на Similan Islands комфортно ви потрапите або з самої провінції Пхангнга, де вони розташовані, або з Пхукета.

Обов’язково подивіться на цю концентрацію райської насолоди, впевнена, ви ніколи й ніде не бачили такої води, як на Сіміланах. Я часто згадую тут про воду, але Андаманське море – це тисячі відтінків: щоразу ви будете божеволіти від кожного з них, і щоразу вам буде здаватися, що колір у цьому конкретному місці ще неймовірніший від попереднього. На Сіміланах був найдивовижніший відтінок, але це ж була наша остання морська пригода, тому все справедливо=)

Бангкок

У столиці ми були лише кілька днів перед поверненням до Києва. Звісно, кількох днів на такий мегаполіс малувато. Ми жили в старому місті, тому досліджували здебільшого тільки цю частину.

Найсмішніше те, що ми думали: оскільки ми вже більше 2 тижнів в Таїланді, то точно вже звикли до цієї неможливої спеки. Але ні=) Повітря в Бангкоку було дуже гарячим, і ми просто танули під сонцем. Та гуляти хотілось, бо часу було обмаль.

У Бангкоку красиві храми та територія біля них. Ми побували у Великому палаці, храмі Ват Арун, а потім на метро доїхали до парку Люмпіні (де живуть варани), походили вуличками і ще покатались на водній маршрутці (просто фантастичний транспорт і видовище). Також саме тут, у Бангкоку, ми купили всі сувеніри та ще екзотичні фрукти на ринку для місцевих, де ціни були дуже й дуже адекватними.

Кожна мандрівка нагадує про те, наскільки всі люди на Землі різні й однакові водночас, а ще стирає стереотипи й упередження стосовно багатьох явищ. Після храму Ват Арун ми сіли перепочити й випити кокосового соку, ділячись враженнями та плануючи, куди попрямуємо далі (спілкувалися ми українською). Дівчина, яка пила шейк теж за нашим столиком, в якийсь момент обернулась і запитала російською, якою мовою ми розмовляємо (українською чи білоруською), а потім після нашої відповіді сказала: «Какой же у вас красивый язык. Очень красивый».

Їхати з Бангкока не хотілося зовсім. Хіба що знову до моря. Загалом на таку далеку країну варто виділяти побільше днів, тому що начебто так багато ми встигли побачити, спробувати й пережити, а з іншого боку – наче й нічого не встигли. Тому з нетерпінням чекаємо нової зустрічі з Таїландом, бо він – любов однозначно.

Some travel tips від мене:

• Звісно, у всіх нас є свої рецепти зборів у далеку дорогу, я тут лише скажу, що літати без багажу навіть на великі відстані – це просто супер. Повірте, в Таїланді для щастя вам треба дуже мало речей. У нас на двох були лише 2 рюкзаки (відпочивали ми більше 2 тижнів)
• Візьміть із собою аптечку – інший клімат, інший часовий пояс, інша їжа – якісь ліки точно знадобляться. Нам знадобилися. Також придбайте страховку.
• Візьміть сорочку з довгими рукавами (ми згорали постійно) і крем для засмаги, звичайно.
• Зробіть міжнародні права – на скутері ви детально зможете дослідити провінцію чи острів і заїхати в будь-який бажаний красивий куточок.
• Не купуйте путівок, летіть самі. Чесно, Таїланд – така безпечна країна, мені в Парижі в деяких районах не було так безпечно. А тайці дуже милі, вони обов’язково допоможуть і все підкажуть. Поріжуть для вас манго, подякують вам тисячу разів, побажають гарної дороги. Ви полюбите їх, як і ми.
• Орендуйте житло з кондиціонером. Не дякуйте=)
• Скуштуйте якомога більше екзотичних фруктів. Якісь вам сподобаються, якісь – ні, але в Таїланді не їсти фрукти – це гріх. Ми їли маракую, папаю, драгонфрут, лонган, лонгконг, мангостин, манго, рамбутан, лічі, ламут, карамболь, кокос, а також звичні нам полуницю, кавун і ананас. Дуріан спробуйте за бажанням.
• Сходіть на масаж. І не раз=)

Коли я тільки починала писати статтю, то думала зробити окремий розділ про ціни, але зараз така ситуація, що прогнозувати, як там усе буде далі, важко. Та, якщо у вас є якісь запитання стосовно вартості житла/їжі/екскурсій/оренди скутера тощо, з радістю відповім у коментарях.

А поки що все. Наприкінці додаю лише фото, і фото, і фото=)