Сьогодні в рубриці про класних дівчат – особлива гостя, яка поєднує в собі багато професій і ролей та успішно доводить, що можна розвиватися в різних сферах одночасно. І так, саме вона створила відомого любителя української мови та книжок – кота Інжира.

Зустрічайте художницю та редакторку – Олену Павлову. З Оленою ми поспілкувалися особисто, тому розмова в нас вийшла довгою, приємною, глибокою. Ділюся=)

***

Олено, розкажи, будь ласка, трішки про себе. Хто ти за освітою та покликанням? Що ти думаєш про професію художника?

За освітою я філолог і журналіст. Навчалася в Києво-Могилянській академії. Однак, оскільки малюю із самого дитинства, маю базову художню освіту та вже довгий час працюю з вебкоміксом, називаю себе і художницею. Сьогодні недостатньо отримати диплом і більше нічого не змінювати – ми маємо навчатися протягом усього життя. Я постійно намагаюся розвиватися та опановувати нові інструменти. Тому я – журналістка, редакторка, художниця, карикатуристка (мала такий досвід), менеджерка культурних проєктів і письменниця (наразі готується до друку моя перша поетична збірка). Цікаво, що різними сферами ти можеш займатися одночасно, переплітати їх і взаємодоповнювати. Так, малювання мене дуже надихає на писання, а писання – на малювання. Як каже мій хороший друг, не обов’язково кидати одну справу й починати займатися кардинально іншою, варто поєднувати. Це я й роблю.

Художник для мене загалом – це більше ніж професія. Це і покликання, і фах, і ремесло, і спосіб мислення. Коли я працювала в журналі «Країна» редактором відділу культури, ми організовували інтерв’ю з багатьма митцями, і мені дуже запам’яталися слова відомого українського графіка Василя Перевальського про те, що художників слід навчати не тільки малювати, а й мислити. Десь так я це все і сприймаю.

Коли ти створила кота Інжира? Що саме тебе спонукало? І поділись, чому саме кіт і чому саме Інжир?

Інжира я створила понад 10 років тому. Усе розпочалося з того, що я хотіла завести кота. Але робота журналіста, як відомо, дуже активна, тому на сімейній нараді було вирішено завести кота мальованого. Він має багато переваг: його не треба годувати, він легко переносить тривалі подорожі Україною та світом, може вести сторінку в фейсбуці та давати собі раду=). Чому Інжир? Якраз тоді я вперше в житті скуштувала інжир, який мені передали родичі з Криму. Для мене це дуже символічно. Такий собі український кримський інжир. Також спочатку за формою кіт нагадував плід інжиру, хоча потім став більше нагадувати подушку.

Як ти почала показувати ілюстрації з Інжиром світові та розвивати свій вебкомікс?

Спочатку я малювала для друзів і робила публікації у соцмережах. А потім відомий редактор Саша Стукало сказав, що Інжиру потрібна окрема сторінка в фейсбуці. Ось так він почав жити своїм життям та знаходити вже власних друзів. В Інжира своя натура, характер, ідеї та меседжі, які багатьом відгукнулися. Зараз його фейсбук-сторінка налічує понад 26 000 підписників.

Стимулом до популяризації вебкоміксу став Майдан – тоді в Українському домі я розписувала каску з котами Інжирами. Якраз у той період я й задумалася над тим, щоб займатися Інжиром у повну силу. Я активізувалася та почала брати участь у багатьох проєктах (зокрема провела виставку на ГОГОЛЬFEST). Зараз, наприклад, я закінчила створювати карткову настільну гру «Критикотики» про розвиток критичного мислення.

Чи був якийсь яскравий момент, який, так би мовити, приніс шалену популярність твоїм ілюстраціям з Інжиром? Чи все відбувалося поступово?

Це була поступова робота та історія. Не було одного моменту, це завжди шлях, який, до речі, досі триває. Своєрідними точками були виставки, інтерв’ю та картинки з Інжиром, які в соцмережах ставали вірусними. Також якось мене запросили виступити в Житомирі. Тоді на захід прийшли всі місцеві телеканали, які запустили згодом сюжети на ТВ, і це мене дуже здивувало. Успіх – це процес.

Мені цікаво, чи змінюється з часом кіт Інжир? І чи пов’язані ці зміни з самою тобою?

Не можу сказати, що він змінюється кардинально, хоча, так, я стала малювати його на графічному планшеті, і це вплинуло на загальну картинку. Радше – Інжир постійно розширює свої горизонти. Він дуже любить читати, так було завжди. Але згодом з’явилися й інші виміри. Наприклад, нещодавно до мене звернулися мої друзі та попросили намалювати кілька ілюстрацій на тему екології. Я люблю екопроєкти та підтримую насаджування дерев, сортування сміття тощо, тому й Інжир це підтримує. Так, він долучився до рівненських екологів і став героєм листівок із насінинами, з яких можна було посадити квітку. Потім я почала працювати в Освіторії редактором сайту про новаторські підходи в навчанні та вчителів, і Інжир теж підхопив цю тему. Наприклад, найуспішніша його ілюстрація за 2020 рік – привітання з Днем учителя. Тобто все, що я роблю, впливає на кота Інжира, але все, що робить кіт Інжир, впливає і на мене=­­­)

Мені дуже подобається, як твій персонаж прищеплює любов до української мови. Як ти сама думаєш, варто надихати на мову чи все-таки застосовувати жорсткіші методи?

Мета кота Інжира – популяризувати українську мову через любов. Він хоче рекламувати переваги української, не казати щось погане про інші мови, а висвітлювати саме круті сторони української. Українська мова – як мед, не мова, а музика, українська мова створена, щоб говорити про кохання – це основний меседж Інжира. Мені як журналістці та громадянці України хотілося б, щоб усі процеси відбувалися на законодавчому рівні і щоб держава мала сильну позицію. Іноді досі важко знайти друковане медіа, що пише українською. Держава багато вклала в моє навчання на українського філолога та журналіста, але після закінчення Могилянки я зіткнулася з тим, що треба писати російською. Російська для мене теж рідна, бо в мене тато російськомовний, і я дуже поважаю всі мови світу, але на законодавчому рівні в нас ще дуже мало роблять для української. Тут варто самій державі не дозволяти маніпулювати мовним питанням.

Що потрібно для того, щоб ти намалювала ілюстрацію з котом Інжиром?

Гарна ідея та трішки часу. Усе виникає спонтанно, хочеться більше реагувати на актуальні теми. Щоб картинки були влучними та на часі. Ніби мій вебкомікс – це маленьке медіа. Нещодавно, наприклад, Інжир став амбасадором безпеки на дорогах. Разом із агенцією сталого розвитку «Хмарочос» із Кропивницького ми створили проєкт, який популяризує носіння світловідбивальних елементів – флікерів. Це важливо, тому про це і говорить кіт Інжир.

Чи є в тебе ще персонажі для вебкоміксу?

Так, це друзі кота Інжира. Був навіть окремий проєкт, де Інжир з друзями пояснювали, якими шляхами передається/не передається ВІЛ. Головна ідея полягала в тому, що ВІЛ не передається через дружбу. Тобто персонажі є, їх можна розвивати. Наприклад, в Інжира є песик. Також є кохана дівчина – киця Імбир.

Як ти перезавантажуєшся та відновлюєш свої сили й бажання далі творити?

Інжир і є моїм перезавантаженням насправді=) Також якісне спілкування: коли біля тебе є класні друзі та розумні люди, якими ти захоплюєшся. Глибокі розмови, сміх – це все наповнює. Подорожі, звісно. Нещодавно була в Каневі й потрапила до музею Шевченка після ремонту, дуже мені сподобався. Живопис мене надихає. Коли споглядаю картини на виставці, я прямо відчуваю живу енергію. Це абсолютно не те саме, коли дивишся картинки в інтернеті. Люблю книги та каву, пробіжки, річки та музику.

Традиційне останнє запитання від мене. Що б ти порадила іншим художницям, які теж дуже хочуть заявити про свою творчість, але не наважуються?

Головне – це робити. Я останнім часом звертаю увагу на те, скільки навколо мене талановитих і неймовірних дівчат, які себе недооцінюють. Чи це якась культурна риса, чи виховання, чи характер – не знаю. Часто дівчата думають, що, поки не здобудуть ступеня академіка наук, не будуть нічого творити й показувати, бо ніби не гідні успіху чи визнання. Також заважає перфекціонізм. До речі, Інжира я створила дуже легко, тому серед усіх проєктів він і став найпомітнішим. Легкість дуже допомагає, хоча, звісно, я хочу вдосконалюватися як художниця, займатися аквареллю та цифровим живописом, наприклад.

Що можу порадити – більше спілкуватися з людьми, які у вас вірять, які бачать, що ви творите прекрасне. Пробуйте граючись, менше себе блокуйте, менше карайте, не обмежуйте себе. Не боріться із собою, краще – знайдіть у собі внутрішнього нахабного, класного, сміливого кота і дійте=)

Для натхнення:

Фейсбук-сторінка кота Інжира

Інстаграм-сторінка кота Інжира

Фейсбук-сторінка Олени

Авторка та редакторка: Олена Потіха