Для мене інтерв’ю – це можливість створити якусь класну спільну історію з людиною, яку ти не знаєш, але знайомишся у процесі. Обожнюю цей формат, тому продовжую спілкуватися з крутими українськими дівчатами. Сьогодні моя особлива гостя – Даша Андрєєва, спеціалістка з маркетингу та справжня трендсеттерка інстаграму. З Дашею ми поговорили про її шлях, SMM зараз і 8 років тому, як екологічно та ефективно розвивати особистий бренд сьогодні та що, власне, заважає людям проявлятися публічно. 

***

Дашо, розкажи, будь ласка, хто ти і чим займаєшся.

Я спеціалістка з маркетингу і людина, яка допомагає розвивати особисті бренди спеціалістам і підприємцям. Ще я мама (моєму синові трішки більш ніж 1,5 роки). Ще я людина, яка дуже багато працює, водночас вміє та любить відпочивати. І певний баланс, який мені вдалося знайти тільки за останні роки, – це те, що я дуже люблю, і те, що, сподіваюсь, залишиться в моєму житті надовго. 

Зараз я консультую бізнеси, компанії та людей, навчаю, створюю стратегії. Загалом займаюсь маркетингом та особистими брендами. 

Ти з тих людей, які бачили SMM на українському ринку на самому початку і на різних стадіях розвитку. Що ти можеш сказати про SMM, який був 8 років тому і який є сьогодні?

Так, я в SMM дійсно прийшла достатньо давно, понад 8 років тому. Прийшла із журналістики. Сталося це випадково, тому спочатку навіть до кінця не була впевнена, що це таке. Адже, коли я починала, то, по суті, просто писала пости в інстаграмі. Пізніше нащупала декілька методів просування, такі як маслайкінг/масфоловінг і лідери думок. Тоді, до речі, маслайкінг/масфоловінг не були чимось поганим: ти підписувався на 1000 людей, 800 людей підписувалось у відповідь (конверсія 80% – супер!). Пам’ятаю, як ставила геотеги MilkBar, The Cake на дописи, і це було окей. 

З лідерами думок було цікавіше. Вони, звісно, так не називались. Для нас це були зірки. Потім уже на іноземних сайтах я вичитала слово «трендсеттери». І от якось я дивилась ТБ, побачила ведучу новин і подумала: «А що буде, якщо ми їй відправимо продукт, а вона зробить про нього допис?». Я їй швидко написала, вона погодилась – і вже наступного дня ведуча тестувала нашу продукцію. Як ми й домовились, вона опублікувала пост – і в нас був просто вибух замовлень. Команда збільшилася буквально за кілька днів у разів 5, бо було дуже багато запитів.

Вісім років тому ми нічого до ладу не знали, ми робили так, як нам здавалося правильним. Працювали інтуїтивно. Я часто притягувала свій досвід із журналістики, спілкування з відомими людьми, підприємцями, піарниками. Можна було вигадувати постійно щось нове. Наприклад, мої дописи про хештеги набирали тисячі лайків (бо тоді мало хто про це говорив). Мої челенджі з 30 чи 40 дописами на закритій сторінці в інстаграмі, в яких я пояснювала, що таке «SMM», «контент-план», «цільова аудиторія» тощо, викликали вау-ефект. SMM в Україні був на етапі формування, тому все вражало. 

Сьогодні все більш стандартизовано, є чіткі лінії, за які не завжди можна виходити, важче вигадувати щось нове, дивувати. Однак зараз з’являється більше прогнозованості, є стабільніший ґрунт, можна будувати стратегії. Загалом, за моїми відчуттями, все поглибилось. І мені це подобається. 

Я пам’ятаю твою сторінку в інстаграмі на 13 000 людей, яку ти видалила. Потім у тебе була агенція wishdo, яку ви з чоловіком закрили. З чим пов’язані такі кардинальні зміни в житті? 

Так, у мене була така сторінка. І видалила я її вже після відкриття агенції wishdo. Починалося все з того, що я вела блог як окремий сайт, у якому писала про SMM. І паралельно розвивався мій інстаграм, бо тоді було мало спеціалістів у цій сфері. Це було щось дуже унікальне, підписники долучалися й долучалися. Однак у якийсь момент, коли була вже агенція, я відчула, що більше не хочу розповідати на особистій сторінці про SMM. Усі чекали від мене порад і корисної користі, а я хотіла просто постити сніданок, кота та мандри =) І я наче стала заручником свого акаунта, аудиторія на мене тиснула. Тому все професійне я перевела на сторінку wishdo, а все особисте – на новий профіль. 

Я не можу сказати, що постійно хочу робити щось нове. Просто люблю розвиватися та рухатися. Я не люблю відчуття стагнації, коли стоїш або повільно пливеш. Не люблю лежати на воді. Я обожнюю відчувати себе, відчувати, куди мене тягне серце, душа, мозок. Тому із журналістики я перейшла в SMM, із SMM – у бізнес, з бізнесу – в маркетинг. 

Поділись, будь ласка, своїм досвідом керування SMM-агенцією. Як тобі вдалося успішно її відкрити та працювати в різних напрямах, якщо тоді як таких референсів не було? 

Я йшла за покликанням. У якийсь момент відчула себе спеціалістом із досвідом, і мені дуже захотілося мати свою команду. Я відкрила вакансію стажера, оскільки була готова навчати когось SMM. Як для людини, яка працювала вже досить довго на фрілансі, мені було це дуже потрібно. Дівчина, яка почала в мене навчатися, згодом уже показувала крутий результат, тому через місяць я запропонувала їй працювати зі мною повноцінно. Паралельно я пішла на стажування у велику маркетингову агенцію в Києві і буквально через 3–5 днів зрозуміла, що це не моє, бо всі процеси тривали дуже довго. Тоді я й задумалася про створення чогось свого.

Підтримав мене мій чоловік і партнер Діма Король. Ми сіли і за пів ночі на ватмані намалювали стратегію для майбутнього бізнесу (що це може бути, які люди з нами працюватимуть, які послуги ми будемо надавати, скільки заробляти тощо). Потроху почали до цього рухатись. 

Дійсно, не було ніяких референсів, тому ми ні на кого не орієнтувалися, не дивилися на конкурентів чи інші ринки. Просто робили, як відчували. Я продовжила набирати стажерів – і команда поступово зростала. А потім відповідно до наших запитів ми, звісно, додавали нові вакансії та функції. Так, ми співпрацювали з фотографами та дизайнерами на аутсорсі, які постійно підводили, тож ми задумалися про штатних. Пізніше зрозуміли, що незручно проводити робочі зустрічі в кафе/коворкінгах, тому знайшли офіс, пофарбували стіни, купили меблі й заїхали туди. 

Ми, як агенція, стали трендсеттерами в українському SMM, будували все на команді, на людях, на обличчях. Не боялися показувати співробітників у соцмережах, не боялися, що їх захантять (а їх хантили і неодноразово). Ми показували наше життя, реальні фотографії, робили акцент на інстаграм. І це гарно заходило. 

У який спосіб ви набирали команду та конектилися з брендами? 

Я завжди давала оголошення у своїх соцмережах, адже на мене добре працював особистий бренд. Люди до нас тягнулися. У нас було багато співбесід, а також тестові періоди. Це давало можливість знаходити наших (!) колег. Людина з нами або працювала місяць і йшла, або вже лишалася надовго. Моя перша стажерка Катя, наприклад, пропрацювала в нас чотири роки. Інші були з нами 1,5; 2, 3 роки. 

Спочатку бренди конектилися з нами теж через мене. Ті, хто починав зі мною, хотіли працювати і з моєю командою. Я активно розвивала бренд нашої агенції, ми вели соцмережі, виступали, навчали – і в такий спосіб створювалося коло лояльної аудиторії, яка нас радила. Більшість клієнтів приходили до нас завдяки сарафанному радіо; з наших навчань, які ми регулярно проводили із SMM, таргету, візуалу, стратегії тощо; іноді – зі ЗМІ з нашими коментарями та з івентів. Ми майже ніколи не використовували таргет. З брендами складалась аналогічна ситуація, як і з працівниками. Вони були з нами або дуже мало, або вже дуже довго. Один бренд, наприклад, співпрацював із нами з моменту відкриття агенції і аж до її закриття. 

На твою думку, як сьогодні варто розвивати себе в соцмережах? Багатьох зупиняє війна в Україні. Здається, що вся ця діяльність не на часі, що це може когось образити чи викликати обурення. Що б ти порадила і брендам, і експертам?

Думаю, «не на часі» – це і аргумент, і зручна відмовка одночасно. На кшталт, коли кажуть: почну бігати з понеділка, худнути з 1 березня тощо. Дуже багато цілей, бажань, планів ми відкладаємо, бо «не на часі». Але правда в тому, що можна будувати особистий бренд тут і зараз – у межах нинішньої ситуації. 

Не на часі публікувати те, що не на часі, але розвивати особистий бренд – на часі, як і піклуватися про себе та свою родину, як і заробляти більше, як і допомагати більше. На часі! Думаю, що насправді за цією відмовкою стоїть щось значно глибше: страх, думка/оцінка інших людей, нерозуміння, як себе реалізовувати тощо. 

На яких майданчиках зараз себе слід показувати, на твій погляд? 

Однозначно вибір майданчика залежить від того, яку ціль ви хочете досягти, яка у вас аудиторія та хто ви є (ваше позиціонування). Тобто, якщо ви, наприклад, хочете транслювати новини вашої сфери на іноземну аудиторію, любите коротко та влучно писати – вам у твітер. Якщо обожнюєте жартувати та хочете залучати аудиторію, яка буде сміятись, фанитись і замовляти у вас потім рекламу – це може бути тікток чи інстаграм. Якщо любите писати глибокі дописи про стосунки між батьками та дітьми з аналізом і фідбеком психологів – обирайте фейсбук чи інстаграм. 

Окрім соцмереж варто додавати інші платформи та формати, щоб підсилити свій бренд. ЗМІ, блог, подкаст, івенти, партнерство та колаборації, нетворкінг. Вони можуть допомогти вам розвинутися чи навіть іноді стати основними каналами просування. Буквально нещодавно учениця на моєму навчанні розповіла, що вона погодилася дати коментар журналістці для одного матеріалу – і з цього матеріалу до неї прийшов клієнт, який зробив просто неймовірне замовлення. А це був лише один маленький коментар для одного маленького ЗМІ. Тож ми ніколи не знаємо, який канал спрацює. 

Дуже круто, коли ви можете обрати один майданчик як ключовий і максимально його розвивати. Але заразом і диверсифікуйте, тобто включіть у роботу додаткові канали, які будуть вас підсилювати чи розкривати з різних сторін. Наприклад, ютуб – основна платформа, де ви говорите (українськомовний контент зараз дуже актуальний!) + працюєте над інстаграмом, в якому показуєте закулісся, лайфстайл, своє життя + включаєте тікток із короткими роликами-нарізками з відео на ютубі + завантажуєте шортс в ютуб + додаєте ці ролики в рілз – і ось у вас уже декілька каналів. Крім цього, ви даєте коментарі чи пишете колонку в ЗМІ, відкриті до партнерства та ходите в гості до інших людей, які ведуть свої канали – і в такий спосіб розвиваєтесь, робите кроспостинг між соцмережами та будуєте своє павутиння каналів. Дуже класний формат – мати ось таке павутиння диверсифікованих каналів, адже так ви не кладете всі яйця в один кошик, який може розбитись. 

Минулого року ти запустила авторську програму з розвитку особистого бренда для спеціалістів і підприємців. Розкажи трішки детальніше, що вона дає і кому може стати у пригоді.

Насправді до своєї програми я дуже довго йшла. Ще під час роботи в агенції ми постійно запускали курси, які переважно були присвячені розвитку соцмереж компаній. А особистий бренд був завжди темою, яка мені подобалась і якою я займалася додатково: консультувала, вела кілька проєктів для підприємців і спеціалістів, запускала інтенсив з лідерами думок, проводила вебінари. Але була інша робота, інша спеціалізація, був інший фокус. Тому тема особистого бренда постійно відходила на другий план.

Коли почалася повномасштабна війна, у мене з’явився час, щоб подумати, чим я хочу займатися. Про особистий бренд я якось заговорила на консультації і прямо відчула, наскільки мені це близько. У мене було багато думок, знань, інформації і кейсів з цього приводу – і мені захотілося цим ділитись. 

Однак я одразу зрозуміла, що це не буде масова історія, це обов’язково буде глибоке індивідуальне навчання. Я хотіла не просто інформувати, я хотіла з людиною пройти цілий шлях. Саме так народилася моя авторська програма «Як усі дізнались про мене», яка включає як групове наставництво (10–15 людей), так і персональне. Протягом 2 місяців я допомагаю спеціалістам і підприємцям розкрити себе, побачити, хто вони, які їхні сильні сторони і точки зростання, що, кому та як вони хочуть показувати світу. Тут, звичайно, працює і маркетинг, і психологія, і елементи коучингу. Я веду людину, допомагаю їй показати собі себе, щоб у майбутньому вона могла транслювати себе публічно. 

Що загалом заважає людям розвинути особистий бренд? Чи є якісь моменти/страхи/блоки, які ти постійно прослідковуєш?

Є багато бар’єрів. Найчастіше – це ресурси (немає часу, грошей, я щось не вмію, у мене недостатньо мотивації це робити), які насправді приховують глибші блоки. 

Другий бар’єр – оточення: близьке (друзі, сім’я, кохані люди, які не підтримують або навіть засуджують) і чуже (незнайомці, які нібито можуть щось подумати, розкритикувати чи не сприйняти нас – що цікаво, дуже часто ми цих людей навіть уявити не можемо). 

І останній момент – «про мене» (я не унікальний, нічого особливого не вмію робити, всі вже все сказали/зробили, у мене ще мало знань (такі люди постійно вчаться і ніяк не можуть себе почати сприймати як спеціаліста). 

Над усіма цими бар’єрами можна працювати. Найголовніше – це побачити, що саме вам заважає. 

І трішки натхнення від експертки =) З чого почати просування особистого бренда тим, хто лише про це задумується? Як не боятися проявлятися? 

Пораджу вам одну дуже хорошу вправу. Уявіть, що ви вже досягли своєї мети. Ось у вас уже є розвинутий бренд, він гарно на вас працює, ви суперзадоволені. Усе просто бездоганно. І тепер дайте відповідь на запитання: «Що ви отримали?». Коли ви зрозумієте, що б ви хотіли отримати, ви зможете з цього скласти ціль. Наприклад, якщо я уявила свою сторінку в інстаграмі на 10 000 підписників, із сотнею позитивних коментарів, значить, моя ціль – мати велику лояльну аудиторію, яка мене любить. Якщо я уявила, що в мене тисячі доларів на рахунку й консультації купують на пів року вперед, моя ціль –  масштабування, вихід на вищий чек. 

Чого ви реально очікуєте від особистого бренда? Коли ви знайдете відповідь, далі вже будуть практичні кроки. Ви збагнете і своє позиціонування, і хто ви у свідомості людей, і самих людей, які вас читають, і виберете канали. Спочатку згенеруйте ціль, а досягнути можна чого завгодно. Усім вам цього бажаю!

+ БОНУС

Дашо, як насправді працюють хештеги? Іноді здається, що в українському інстаграмі це якась міфічна тема. Різні експерти дають різну інформацію. Яка правда?

Хештеги можуть працювати, але, звісно, це не основний метод просування. Хоча навіть зараз є курси, на яких реально вчать розвиватись і масштабуватись через хештеги. Так, дійсно, бувають хештеги цільові, наприклад, в дитячій тематиці дуже багато хештегів на кшталт #першийприкорм, і ними реально користуються. Також я зустрічала людей, які використовують такі хештеги для пошуку, як #подарунокчоловіку, #манікюркиїв тощо. 

Я особисто раджу і компаніям, і людям ставити хештеги або як рубрикацію, або шукати суперточкові хештеги, які підходять за тематикою. Однак, авжеж, сподіватися, що хештеги дадуть якийсь космічний результат – не треба. 

Дуже круто заходять хештеги-челенджі. З останніх – #sitlikeagirl – після фотосесії Олени Зеленської у нібито маскулінній позі, за яку її розкритикували. Тоді українські дівчата та жінки дуже підхопили цей челендж і стали виставляти схожі фото. Ну і класний показовий приклад – це #freetheleopards, коли всі вдягалися в леопард чи ставили аватарки в леопардовому стилі та закликали дати нам танки. 

Для інфо:

Інстаграм-сторінка Даші Андрєєвої

Авторка та редакторка: Олена Потіха