Чорно-білі фотографії – найчесніші. Чорно-білий образ – найелегантніший, навіть якщо йдеться просто про білу сорочку та чорні штани. І ні, не все має бути black and white (колір теж важливий), але естетика ч/б – така відверта, оголена, у стилі ретро, хоча не тільки! – викликає мурашки по тілу. Щоразу. Щоразу. Щоразу. Ось чому про ч/б ми й поговоримо в нашому новому фотопроєкті.

Якщо ви бачили франко-бразильську документальну кінострічку «Сіль землі» 2014 року, яка розповідає про життя бразильського фотографа Себастіана Сальгаду (чи Сальгадо), що протягом 40 років фільмував людей / природу планети і відвідав понад 120 країн, то могли помітити, що всі його роботи – чорно-білі. Здавалося б, як можна було різні і настільки багаті на відтінки куточки Землі транслювати постійно через ч/б фотографії? Але на початку фільму сам Сальгаду зазначає: «Фотограф – той, хто змальовує Всесвіт світлом і тінню». Тому, коли дивишся на його ч/б фотокартки з пейзажами, архітектурою, екзотичними локаціями, тваринами, групами людей, обличчями тощо, – вражає, наскільки вони повноцінні і красиві, хоча часто трагічні. Сальгаду став свідком багатьох трагедій, оскільки довго працював як соціальний фотограф.

Стрічка «Сіль Землі» – свого часу вона взяла чимало французьких нагород – ненароком пояснює, чому ч/б нас заворожує, чому чорно-білі фотокартки хочеться так пильно розглядати і чому ретро-фільми з нами назавжди. Те, що колись було продиктоване обмеженими можливостями техніки, зараз дуже залучає нашу уяву і через лінії, силуети, тіні та глибину кадру дозволяє спіймати суть історії, емоцію чи навіть характер.

Якщо ми прямо зараз запустимо на великому екрані «Сабріну» чи «Римські канікули» з Одрі Гепберн, чи перші фільми Французької нової хвилі (La Nouvelle Vague), то нас здивують чорно-білі кінематографічні деталі, адже все знято так натхненно й вишукано, що, правду кажучи, відсутність кольору взагалі не бентежить.

У цьому контексті не можемо не згадати легендарного французького фотографа Анрі Картьє-Брессона, батька фоторепортажів і фотожурналістики. Брессон під час знімкування використовував метод «вирішального моменту», тобто робив кадр у мить найвищої емоційної напруги. Тож його ч/б – це суцільний арт і фіксація вічності (погугліть, його світлини фантастичні).

На творчість Брессона, до речі, дуже вплинув чорно-білий знімок Мартіна Мункачі із трьома темношкірими хлопчиками, які біжать назустріч хвилі (Boys running into the surf at Lake Tanganyika, Liberia). За словами Анрі, його просто підкорила пластична сила, відчуття життя, білого, чорного, піни. Звичайно, ми знайшли цю історичну фотографію – унікальна робота.

Щодо чорно-білих аутфітів – тут складніше, тому що така естетика, з одного боку, заганяє нас у межі чи правила (білий верх і чорний низ, пам’ятаєте?), що, звичайно, було придумано системою, а з іншого, дає багато простору і свободи. Усе залежить від того, як це все подати.

Звертали увагу, наскільки привабливо може виглядати героїня кіно просто в чорній водолазці чи білій майці? Наприклад, образ Кім Бесінгер із кінофільму «Дев’ять із половиною тижнів» у білій сорочці та чорній спідниці-олівець – іконічний (про токсичні стосунки, зображені у стрічці, говорити не будемо – фокус на лук, будь ласка =).

Ну і звісно ж, не просто так Коко Шанель вигадала маленьку чорну сукню на всі часи, про яку Карл Лагерфельд колись сказав: One is never overdressed or underdressed with a Little Black Dress. Сама Габріель часто поєднувала темний верх із ниткою перлів (та й сама маленька чорна сукня теж задумувалася з білим намистом), чим надихнула багатьох жінок і креаторів загалом. Дуже добре ця тема обігрується у фільмі «Сніданок у Тіффані». На Голлі Ґолайтлі – Little Black Dress від Юбера де Живанші плюс масивне перлове намисто з брошкою. Ох, ця гра контрастів!

Тож чорно-біла естетика геніальна. Знову ж таки, ми не відкидаємо різнобарвність цього світу ні в якому разі. І кольорові фото, і яскравий одяг (хоча, якщо по-чесному, яскравим можна бути і в чорно-білому вбранні чи у стилі total white/total black) нам теж цікаві, просто ч/б – окрема історія, що живе своїм життям.

У нашому фотопроєкті ми демонструємо чорно-білий аутфіт і в кольоровому форматі, і в чорно-білому, аби підкреслити акцентність і разом із тим універсальність цього образу на різному тлі. Дуже сподіваємося, ви полюбите ч/б так, як любимо його ми, бо це щось дійсно неймовірне.

Нижче – багато фотокарток =)