Про те, без чого ніяк.

У великому місті, в якому ти постійно поспішаєш, багато працюєш і нічого не встигаєш, ти все одно постійно наштовхуєшся на любов.

У метро на станції Лук`янівська вже немолода пара спускалась ескалатором на платформу. Ця пара розчинилася в натовпі і нічим (абсолютно нічим) не виділялася серед купи людей, які намагались якнайшвидше дістатися своїх домівок. Але в той самий момент, коли 70-літній чоловік взяв за руку свою 70-літню кохану, щоб допомогти їй зійти на платформу, у той самий момент, коли він виступив вперед, ніби демонструючи, що їй нічого не зашкодить, вони стали найособливішими у світі.

На тій самій платформі в той самий день молода пара безперервно обіймалася, а потяги проносилися повз них один за одним. Він і вона ніяк не могли розпрощатися, щоб якось дожити до ранку. 12 годин розлуки для закоханих – це надто багато, ви помічали?

Якийсь безхатько на Золотих воротах мовчки стояв біля виходу на вулицю, а потім голосно почав читати «Чого являєшся мені у сні». Про що він думав у цей момент, можна тільки здогадуватись.

Хлопець і дівчина, які сиділи попереду мене в маршрутці, не відриваючись дивились у свої смартфони. А потім вона схилилася на його плече і сказала:
– А давай День Валентина проведемо вдома, так хочеться відпочити і нікуди не йти?
– Давай, але вечеря буде зі свічками, – додав він.

Мій чудовий друг написав мені в месенджер: кохання – це читати сузір’я разом. І це настільки красиво, що хочеться любити всім серцем. І думаєш, чому цей самий друг не сидить зараз десь на березі моря й не пише свою легендарну книгу, яку читатимуть усі люди великого міста. Люди, які постійно поспішають, багато працюють і нічого не встигають, але все одно постійно наштовхуються на любов.

***

Коли в твоє життя входить любов, ти щасливий/а до кінчиків пальців.

Знаєте, так буває: живеш собі стабільним/нормальним життям, з купою роботи і вічним списком справ, а потім раптом – бац! – і любов.

Зустрінеш споріднену душу – і любов, прочитаєш ту саму «свою» книгу – і любов, почуєш пісню, виконану так неідеально-ідеально – і любов, подивишся якийсь настроєвий фільм – і любов, проведеш із кимось суботній вечір за довгими розмовами – і любов, поїдеш у подорож, близьку-далеку – і любов.

Ця любов приходить так спонтанно і зненацька, що кожного разу ти дивуєшся цим відчуттям, ніби переживаєш їх уперше. Всередині тебе – найкосмічніший космос, начарівніші дива і найглибші глибини.

Ця любов триває 10-20-30 хвилин-день-тиждень-місяць, у цей період ти весь зітканий із цієї любові, ти живеш цією любов`ю, вона – у твоїй голові, руках, ногах, животі, пальцях; ти говориш цією любов`ю, слухаєш нею, дихаєш. Тобі хочеться затримати це почуття, бо саме зараз ти ніби відкриваєшся собі, ти нічого не розумієш і водночас розумієш усе на світі.

У цей період ти – геній, ти вищий/а за все, тебе ніщо не турбує (ні час, ні відстань, ні щільний графік), ти відпускаєш усе зайве, ти – вільний/а і щасливий/а.

Ці божевільні хвилини щастя згодом минають, і ти знову поринаєш у своє стабільне/нормальне життя, з купою роботи і нескінченним списком справ. Тривати може так довго, навіть дуже довго, навіть цілу вічність, а потім раптом знову – бац! – і любов. Ну як так?

***

Святкуєте ви чи не святкуєте День Валентина, любов все одно рятує світ.

З а в ж д и.

Нещодавно їхала в маршрутці, у якій водій одночасно був за кермом, на кожній зупинці повторював, що проїзд подорожчав на 3 гривні, скаржився, що проїзд подорожчав на 3 гривні, і голосно розмовляв по телефону.

Розмовляв він чи то з другом, чи то з родичем, ділився останніми новинами: запустили ракету в космос, важко жити, треба їхати на заробітки, треба, щоб діти вчилися тільки за кордоном… А потім раптом сказав: «Знаешь, я так благодарен своей Жанночке. Какая-то высшая сила подарила ее мне. Если бы не она, где бы я сейчас был? Она вытащила меня из такого дна».

Думаю, у цей момент у його світі не існували ні ракети, ні тарифи, ні важке життя, ні закордон. Перед ним була лише Жанночка, яка його колись врятувала.

Повертаючись якось додому з тренувань, зустріла давнього знайомого, який на запитання «Як поживаєш?» відповів: «Уявляєш, я так довго був закритим і грубим, не вірив у це все, а з появою Олі всередині потроху почало танути». Я не уточнювала, що це за Оля і що вона з ним зробила, усе було і так зрозуміло.

На кіоску, у якому продавали сантехніку і ще якісь дивні штуки, великими буквами було написано: «Любовь – это круто». Не знаю, чи давно цей напис зробили (помітила тільки вчора), але факт лишається фактом.

Любов – це подарунок, який треба з усіх сил берегти і який, маючи, ми так часто не цінуємо.

Тому любіть! А святкуєте ви День Валентина чи ні – не дуже це й важливо.

***

Я люблю тебя, но причем здесь ты

«Я люблю тебя, но причем здесь ты», – сказав нам на одній із пар викладач психології, ділячись секретами вдалих стосунків=)

Якось так вийшло, що раз у рік весь світ божеволіє і зізнається в любові. Добре це чи погано – судити важко. Напевне, якщо цей день когось наповнює, наснажує та надає крила (особливо в лютому), нехай він буде. Напевне, якщо хтось хоче подарувати квіти, приготувати святкову вечерю, вручити подарунок чи сказати комусь про свої почуття, це хороший привід (чи ні).

Тут важливіше, мабуть, роблячи всі ці речі, не вимагати любові у відповідь (ні в цей день, ні в будь-який інший). Ваша любов – це ваша любов, ви з нею живете, прокидаєтесь, снідаєте, йдете на роботу, подорожуєте, гуляєте містом, вона живить вас, підносить, мотивує, змушує сміятися, радіти, багато говорити/ділитися/не спати, прокидатися вночі, літати, писати листи і вірші, вона робить вас щасливішими, легшими, глибшими, кращими, нерозумними/розумними, світлими-красивими, вона – частина вас і тільки вас («я люблю тебя, но причем здесь ты»). І об`єкт вашої великої-щирої любові, якщо бути чесним/ою, нічого вам насправді не винен.

Він не винен вам ні квітів, ні подарунків, ні запрошень, ні святкових страв, ні походів у кіно, ні поїздок до гір-сонця-моря (ні в цей день, ні в інший), тільки якщо сам, сам захоче це все вам дати-віддати, але то вже буде його і лише його велика-щира любов.

Усім любові. Такої, щоб зсередини.

Picture: Internet